Мошни. Біль душі
Колишній костьол перетворено на господарську споруду Фото: Сергій ГРЕЧУХА
Роздивляючись фото будівель та краєвидів старих Мошен, мимоволі усвідомлюєш всю їхню красу та загадковість. Тут наша гордість і водночас... біда та розчарування.
Особливо нині турбує доля старого костьолу. Схоже на те, що власники ніяк не діждуться того часу, коли станеться біда. Важка діжка колишньої водонапірної вежі, яку колись влаштували в МТС на дзвіниці костьолу, може будь-коли зірватися вниз, заваливши саму дзвіницю. Зайва вода, що стікала з водонапірної вежі, розмила шви на підмурку споруди зліва від входу. Звідти випадає цегла, що аж ніяк не додає споруді міцності.
Власник споруди "Агротехсервіс" здав її орендаторові, котрий зробив тут млин грубого помолу. Про якийсь ремонт немає й мови. Нікому і на думку не спадає, що споруда із прекрасною акустикою могла б з успіхом використовуватися як концертний зал, як музична школа чи приміщення для репетицій хору. Чи багато залишилося ще у нас в Україні таких залів із ідеальною акустикою? І зробити той зал таким, як його збудували зодчі, можливо. Для цього треба зруйнувати перекриття, що розділяє тепер будівлю на два поверхи. Натомість стоїть вона спаплюжена ще із 1935 року, потихеньку руйнуючись.
Сумна доля спіткала вже не одну споруду Мошен, деякі ще животіють під сонечком, а інших вже забрав час.
Стара пошта, збудована наприкінці XVIII століття Київським поштовим відомством, Єленська школа та будівлі лікарні, збудовані спадкоємицею Воронцових Катериною Балашовою, перейшли вже межу, за якою залишаться лише руїни. Ще стоїть на зло всім стара двокласна земська школа на Ревках, хата, в якій ночував Тарас Шевченко, та деякі інші історичні споруди. Але їхнє руйнування – справа часу...
Зникає все, що нам залишили старші покоління, і, здається, все те вже нікого не турбує. Так, ще в революцію пішов у небуття найбільший у Європі за площею парк у Мошногорах біля Мошен, закладений у 1820 році князем Михайлом Воронцовим. Навіть перлина України – колись прокопана кріпаками Воронцова (вручну лопатою) річка Вільшанка, перетворюється нині на велике та довге болото. Закрита від Дніпра насосною станцією та отруєна горе-господарями різних заводів, вмирає без риби та без уваги.
Не зникає біль душі, коли спостерігаєш таке руйнування. Що ми залишимо своїм нащадкам? Мабуть, лише фотокартки цієї краси, яку ми, на жаль, зберегти не зуміли...
Джерело: "Прес-Центр"
Версія для друку
Газета "Прес Центр" №9 (136) від 27.02.2008 р.
Коментарі
Варто почитати
-
Владику Іоанна возвели в сан митрополита
-
У Черкасах відкрилась персональна виставка художника Валерія Мусатенка
-
Митрополит Софроній: Своїх Черкас, де я архієрей, ніколи і нікому не віддав би і не поміняв би навіть на Кафедральний собор у Києві
-
Селяни відстоюють Стеблівську лікарню
-
Черкащани танцюватимуть з триметровим полярним ведмедем та запускатимуть "палаючі серця" в небо
MARKETGID NEWS
Украинская Баннерная Сеть
Cкористайтесь формою авторизації, якщо у вас не відкрито аккаунт зареєструйтесь.